Документальна вистава «Прокидайся. Війна…» відбулась 18 грудня в Дружбівському міському палаці культури. Місцеві актори розповіли глядачам сім історій з життя вимушених переселенців
Дружбівчанка Наталія Шевчик зіграла роль своєї знайомої, що у перші дні повномасштабного вторгнення була вимушена покинути власну домівку під Києвом.
-Це історія про те, як вона та її близькі зустріли війну. Парадокс, але мені буквально зранку 24 лютого телефонували з Ірпеня, Бучі, Гостомеля і казали «Боже, швидше сідайте в автомобіль і тікайте до нас, бо ви живете на кордоні». Як з’ясувалось, у нас на кордоні, принаймні поки що, не було так страшно, як було там.
А одинадцятикласниця Руслана Мачула грала роль своєї ровесниці з міста Суми, яка була вимушена тікати до Полтави. Дівчина говорить, що попри відсутність досвіду, ця роль їй далась легко, бо вона добре розуміла всі переживання своєї героїні.
-Досвіду такого у мене ще не було: я приймала участь у театрі, але у документальній виставі ще ні. Ми почали готуватись десь за тиждень і кожного дня у нас були репетиції.
Всього цього вечора на сцені місцевого палацу культури було презентовано сім історій вимушених переселенців. Координаторка ініціативи «Активна громада» в місті Суми Марія Солодуха розповідає, що на роль акторів спеціально запросили не професійних акторів, а пересічних мешканців прикордонного містечка.
-Ідея була в тому, щоб долучити людей до тих переживань, які зараз переживає вся наша країна, наша область і, в тому числі, ця громада, яка зараз перебуває в зоні бойових дій. Я хотіла доторкнути їх до нашого сьогодення, до історій внутрішньо переміщених осіб, які були змушені їхати зі своїх міст в інші міста України, а то і виїжджати за кордон.
Подібні документальні вистави зараз проходять в різних містах України, – розповідає режисерrа вистави Ганна Єрьоменко. В Сумській області була обрана прикордонна Дружбівська громада, яка потерпає від ворожих обстрілів. Історії вимушених переселенців тут розуміють, як ніде інше.
-Вже близько півроку ми проводимо документальні вистави в різних містах України. Спочатку були пілотні вистави в Дрогобичі та Запоріжжі. Що таке документальна вистава? Це задокументована частина життя людини. Зараз ці виставі долучені до повномасштабного вторгнення, як люди переживали початок вторгнення, які були емоції, які події з ними відбувались. А тому це надзвичайно правдиві історії. І якщо ми говоримо про сьогоднішню виставу, то це історії саме людей, що проживають в Сумській області.
Історії переселенців, передані місцевими акторами, не залишили байдужими глядачів. Дружбівчанка Ірина зазначає, що особливо її вразила історія про дівчину, що їхала на евакуаційному автобусі з Сум до Середино Буди. На одному з блокпостів росіяни навели на неї дуло автомату.
-Це справжнє життя в кожній історії. Тисячі історій, але вони подібні, подібні в одному – що ми хочемо, щоб цей жах скінчився. Як той страшний сон, коли ти прокинувся, декілька хвилин тобі страшно, а потім ти говориш «дякувати Богу, що це лише сон». Але, на жаль, це не сон і нам усім потрібно дуже багато сил.