В День Соборності місто Дружба прощалось з 45-річним військовослужбовцем Ігорем Буліховим, який помер 14 січня після важкого поранення.
Дружбівчанин Володимир розповідає, що знав Ігоря ще зі шкільних років, бо викладав у нього хімію. Пізніше чоловіки працювали разом на залізниці.
-Він був чесним хлопцем, мабуть, тому і пішов воювати, не чекаючи, коли призвуть. Пішов за покликом серця. Він був вірним товаришем, на якого можна було завжди покластися.
А з Віктором Ігор Буліхов працював в одній зміні 15 років. Чоловіки були приймальниками потягів на станції «Хутір Михайлівський».
-Ігор родом з Дружби, народився тут, жив тут, а сьогодні ми його проводимо у останню путь. Він був міцною, надійною людиною, на яку можна покластися. Щоб там не було, а у житті у нас всяке буває, він ніколи не кидав і не кинув би. Коли на нашій землі трапилось таке лихо – він не сумніваючись пішов захищати Батьківщину.
Кума Ігоря Людмила розповідає, що у нього залишилась дружина та двоє дітей.
-Мій чоловік хрестив доньку Ігоря Поліну. У нього залишилась дружина і двоє дітей: Вані вісім років, а Полінці – шістнадцять. Хто тепер буде піднімати їх на ноги? Скільки ще будуть гинути наші хлопці?
Поховали Ігоря Буліхова на «Юрасівському» кладовищі.
