Оксана Салій – місцева волонтерка з прикордонного міста Дружба, а також мати загиблого воїна Олександра Салія. Про те, як почалася її діяльність, про добровільний волонтерський штаб та яку допомогу виготовляють власноруч для ЗСУ, пані Оксана розповіла кореспондентам “На межі” місто Дружба.
Оксана Салій розповідає, що вирішила займатися волонтерством задля підтримки Збройних сил України, в пам’ять про сина.
“Спершу я нічим не займалася, адже коли загинув син – мені було просто не до цього. Рік для мене був важким, щоби все це перенести, тоді я навіть не знала, що мій син воював. Тому звістка про те, що він загинув – вибила мене з колії. Потім прийшлося взяти себе в руки. В пам’ять про сина ми будемо продовжувати те діло, яке почав він, щоби наші діти, онуки й люди повернулися до мирного життя, яке було до війни”.
За словами пані Оксани, наразі у місцевому волонтерському штабі працює близько 30 людей. З початку війни місцеві мешканки почали в’язати шкарпетки для військових й плести сітки.
“Моя мама займалася з першого дня й збирали тканини для сіток. А з грудня 2023 року я розпочала безпосередньо займатися волонтерством й ми розширили свою діяльність: почали виробляти окопні свічки, термогрілки, на замовлення плести сітки, кікімори й мітенки”.
Допомогу волонтерки відправляють військовим за замовленнями. Також її доставляють й у волонтерський центр в місто Глухів. Зазвичай – це гарячі точки, такі як-от: Куп’янськ та Дружківка Донецької області.
“Сітки дівчата плетуть дуже швидко. Наприклад сітку 8х18 вони сплели десь за п’ять днів. У мене за день виходить зв’язати пару шкарпеток, якщо є час. Десь за півтора тижня ми плетемо кікімори, адже потрібно зібрати багато матеріалу для виготовлення. Здебільшого наших військових нині забезпечує всім необхідним держава. Зараз, таких потреб, які були на початку війни, немає”
Як говорить пані Оксана, у волонтерстві дружбянкам допомагають колеги з інших міст, а саме: з Києва, з Львова, з Хмельницьким й з Дніпром. Також допомагають волонтери й зі Шосткинського району, зокрема з селища Свеса та з міста Глухів.
“Отець Григорій зі Свеси допомагає нам парафіном для окопних свічок, а у грудні з Києва нам відправили допомогу у вигляді готових порізаних основ для плетіння сіток. Загалом рулон для плетіння сіток коштує близько 7 тисяч гривень. Останніми місяцями дуже важко закривати збори – люди просто втомилися”.
Волонтерка розповідає, що сили та мотивації для діяльності нині й у майбутньому їй дає жага до Перемоги.
“Щоби наші хлопці скоріше перемогли росіян, які не дають нам спокою – тільки заради цього. Тим, хто хоче розпочати займатися волонтерством бажаю терпіння та витримки, адже є різні люди й з різним настроєм. Я хочу миру, залишитися на своїй землі й нікуди не хочу виїжджати, хочу бути вдома й збирати гриби та ягоди, щоби там було безпечно, адже це моя улюблена справа. Хочу жити на своїй землі”.
Про воїна Олександра Салія
Нагадаємо, що дружбянин Олександр Салій пішов захищати Україну ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку воїн служив у лавах територіальної оборони, а пізніше приєднався до регулярної армії.
За словами дідуся загиблого Віталія Скварцова, Олександр Геннадійович Салій загинув 20 жовтня у своїй військовій частині. Пішов на війну з перших днів. 25 лютого він вже був у територіальній обороні, а у квітні склав присягу і перейшов у ЗСУ, у Правий сектор. Служив у частині й до останнього дня був у штурмовій спеціальній бригаді.
